Про що цей проєкт?

Кожна дитина мала спочатку дістати із глини маленький символічний клаптик землі розміром 8*8 см, а потім впорядкувати його за своєю уявою і  вмінням – посадити дерева, кущі, може квіти, або навіть городик розбити – щось таке, дуже своє.

Як це відбувалось:
– А можна доріжки?
 – Звісно, можна.
 – А я хочу заборчик!
– Добре.
– А можна у мене річка буде?
– А я пальму хочу!
– А у мене троянди!
– А я місточок через річку.
– А у мене журавель прилетів…

Від кураторки проєкту Ольги Лукʼянчук:
“Я продовжую у різний спосіб навчати їх поєднувати деталі, працювати із особливостями глини, як матеріалу. 
Учні працювали поруч один із одним, наче справжні сусіди на землі. Цих маленьких клаптиків виявилось 16. 
Кожний квадратик окремо не здавався їм чимось незвичайним, а коли 16 латочок вмостились поруч і створили простір великого саду, то значення їх праці відразу набуло більшої цінності"

Сад це – творчість людини, її співпраця із природою, її повага до Всесвіту.