Запросили до розмови видатного педагога сучасності, автора багатьох книг, засновника школи Ла-Трача, професора Франко Нємбріні.

Хочеться розібратись і зрозуміти.. що нам конкретно робити з дітьми (?) яку школу нам будувати (?) як відновити втрачену довіру дітей (?) як відновити та вибудувати справжні відносини (?) що таке Свобода і як зрозуміти де її межа (?) і в решті решт, що ж таке Виховання (?)
Дуже хотілось отримати якийсь чарівний рецепт виховання дітей, щоб можна було вже негайно використати. Хоча я давно знаємо, що такого рецепту в природі не існує..

Говорили довго.. Якщо стиснути в коротеньке резюме то прийшли, що для Виховання мінімально повинно бути три компоненти:
1. Батьки (родина) повинні демонструвати жадобу до життя і красу життя (щоб дитині хотілось жити! Щоб дитині хотілось бути таким як батько чи мама!). Зазвичай, коли в родині постійно стогнуть як все не так і які всі не такі, і всі навколо у всьому винні, і батьки конфліктують, — то такі обставини не формують в дитини впевненості в красі життя і не роблять його привабливим, і мало ймовірно, щоб дитині хотілось бути схожим на маму чи тата).
2. Батьки повинні безумовно любити дитину і безумовно довіряти дитині. Ніяких не повинно бути «якщо». Ми тебе любимо і все… нема в цій конструкції якщо ти… в разі появи «якщо ти» - це не любов, а імітація… і маніпуляція. Теж саме з довірою.. довіряємо і все.. навіть коли дитина говорить щось таке, що не відповідає дійсності, то ми в цей час для себе розуміємо що вона просто фантазує.. і це ніяк не порушує нашу довіру.
3. Батьки повинні бути в житті дитини авторитетом. Якщо батьки (часто саме так і буває) втрачають авторитет, то повинен бути хтось хто може підхопити та повести (хрещений/хрещена, друг, вчитель.. будь-хто тямучий..).

Зазвичай, коли починається будь-яка розмова про педагогіку, то в ній основна гіпотеза «дитина повинна….». Але дивіться друзі, всі три пункти стосуються нас, дорослих. І тільки при виконанні нами цих пунктів, у нас виникає потенційна можливість очікувати щось і від дітей.

І почати нову сторінку власного життя в частині відносин з дитиною — можна тільки зі щирого прощення дитини.. і з прохання прощення дитиною нас..

Розмова почалась.. і сподіваємося на продовження.. бо питань і питань..

Екскурсію по школі провели, Франко сказав, що такої красивої школи у своєму житті ще не бачив! Почути таку оцінку від італійця-бергамаска надприємно, бо ці люди на красі розуміються!

Дякуємо Франко Нємбріні та Олександр Філоненко за розмову, дякую Катерина ДельАста-Захарова за бездоганний переклад! Дякую батькам і вчителям що прийшли та взяли участь!

Що ж, ми почали, і ми продовжуємо.